Музичний керівник
Музика для дитини - світ радісних переживань. Щоб відкрити перед ним двері в цей світ, треба розвивати у малят здібності, і перш за все музичний слух і емоційну чуйність. Інакше музика не виконає свої виховні функції. Гармонійність музично-естетичного виховання досягається лише в тому випадку, коли використовуються всі види музичної діяльності, доступні дошкільного віку, всі творчі можливості зростаючої людини. Разом з тим, ускладнюючи педагогічні завдання, не можна зловживати особливої дитячої сприйнятливістю. Саме музичне мистецтво, його особливості висувають перед педагогом необхідність вирішення низки специфічних завдань:
1. Виховувати любов і інтерес до музики. Тільки розвиток емоційної чуйності і сприйнятливості дає можливість широко використовувати виховний вплив музики.
2. Збагачувати враження дітей, знайомлячи їх у виразно організованою системі з різноманітними музичними творами і використовуваними засобами виразності.
3. Заохочувати дітей до різноманітних видів музичної діяльності, формуючи сприйняття музики і найпростіші виконавські навички в області співу, ритміки, гри на дитячих інструментах. Знайомити з початковими елементами музичної грамоти. Все це дозволить їм діяти усвідомлено, невимушено, виразно.
4. Розвивати загальну музичність дітей (сенсорні здібності, ладовисотний слух, почуття ритму), формувати співочий голос і виразність рухів. Якщо в цьому віці дитини навчають і залучають до активної практичної діяльності, то відбувається становлення і розвиток усіх її здібностей.
5. Сприяти первісного розвитку музичного смаку. На основі отриманих вражень і уявлень про музику проявляється спочатку виборче, а потім оціночне ставлення до виконуваних творів.
6. Розвивати творче ставлення до музики перш за все в такій доступній для дітей діяльності, як передача образів у музичних іграх і танцях, застосування нових сполучень знайомих танцювальних рухів, імпровізація попевок. Це допомагає виявленню самостійності, ініціативи, прагнення використовувати в повсякденному житті вчинений репертуар, музикувати на інструментах, співати, танцювати. Звичайно, такі прояви більш характерні для дітей середнього та старшого дошкільного віку.
Є вагомі причини, про які повинні знати всі сучасні батьки:
Займатися на інструменті треба постійно без перерв, зимою і літом, у будні і в свята, з наполегливістю чемпіонів спорту. На відміну від спортсменів, граючи на роялі, неможна зламати шию, ногу, руку. Увага, суворі батьки! Музика – це виховання характеру без ризику травми. Як добре, що це можливо!
Дитина просторово мислить, потрапляючи на потрібні клавіші, маніпулює абстрактними звуковими фігурами, запам’ятовуючи нотний текст, і знає, що в музичній п’єсі як в математичному доведенні: ні відбавити, ні добавити! Не випадково Ейнштейн грав на скрипці, а 70 % професорів фізики і математики Оксфорду є членами музичного клубу університету. Увага, батьки майбутніх математиків і інженерів! Музикувати приємніше, ніж розв’язувати складні задачі з-під репетиторської палки.
Вони народилися один за одним: спочатку старший – музика, а потім молодший – мовлення, і у нашому мозку продовжують жити поряд. Фрази і речення, коми і крапки, питання і оклики є і у музиці, і у мовленні. Ті, хто грає, чи співає краще говорять і пишуть, легше запам’ятовують іншомовні слова, швидше засвоюють граматику. Тургенєв, Стендаль, Леся Українка, володіли не однією іноземною мовою, радятьусім майбутнім поліглотам музику.
Музика структурна та ієрархічна: великі твори розпадаються на менші частини, які в свою чергу діляться на невеликі теми і фрагменти, а ті на фрази і мотиви. Стихійне розуміння музичної ієрархії полегшує розуміння комп’ютера, також суцільно ієрархічного і структурованого. Психологи довели, що маленькі музиканти, учні знаменитого Шиніці Сузукі, можливо не так помітно розвинули слух і пам’ять, як випередили своїх однолітків за рівнем структурного мислення. Музика веде до вершин комп’ютерних наук, не випадково фірма Microsoft надає перевагу співробітникам з музичною освітою.
або комунікативні навики. Навчаючись дитина-музикант знайомиться з галантним Моцартом, задиркуватим Прокофьєвим, мудрим Бахом. Виконуючи твори, їй доведеться перевтілитися і донести до слухачів характер, манеру, голос і жести.
Як стверджують психологи, музиканти-чоловіки чуттєві, як дами, музиканти-жінки стійкі і тверді духом, як чоловіки. Музика пом’якшує норов, проте щоб досягти успіху потрібна мужність.
Положення артиста на сцені привчає до максимальної готовності “на замовлення” і дитина з таким досвідом не завалить серйозний екзамен, доповідь, інтерв’ю при прийомі на роботу.
що вміють робити кілька справ водночас. Музика допомагає орієнтуватися у кількох одночасних процесах: так піаніст, що читає з листа робить кілька справ – пам’ятає про минуле, заглядає в майбутнє і контролює теперішнє. Музика привчає мислити і жити в кількох напрямках. Малюку-музиканту легше, ніж іншим бігти по декількох життєвих доріжках і кругом бути першим.
Чому? Читайте вище! Не дивно, що музичним минулим відзначено багато знаменитостей: Агата Крісті своє перше оповідання присвятила тому, як їй важко грати на фортепіано на сцені; Кондоліза Райз любить виступати у своєму сліпучому концертному платті, Білл Клінтон вважає, що без саксофону ніколи не став би президентом. Придивіться до успішних людей у будь-якій галузі, спитайте, чи не займались вони в дитинстві музикою, хоча б недовго і без особливого захвату? Звісно, займались. І у нас є кілька причин наслідувати їх надихаючий приклад!
або Чим батьківський спів важливий і корисний для дитини
Нормалізує психологічний та фізичний стан Спів дорослого дитині – це універсальне явище в усіх світових культурах. У дітей із народження «вбудована» увага до співу, а в батьків – прагнення співати дітям і в такий спосіб транслювати свою любов і турботу. Можливо, дорослі інтуїтивно відчувають те, що підтверджують дослідження: спів набагато дієвіше, ніж слова, заспокоює дитину й поліпшує її фізичний стан. Усе це працює не лише із немовлятами, а й з дітьми дошкільного віку й старше. Прикро, що здебільшого співочого настрою батьків вистачає максимум на перший рік життя дитини – на колискові перед сном. Потім мамину пісню замінює ютуб. А між тим старші діти вже можуть не просто слухати батьків, а й співати разом з ними. І це веде нас до наступного пункту – спільної діяльності батьків і дітей і соціальному зв’язку між ними.
Укріплює родинний зв’язок Родинний спів – це живе втілення зв’язку поколінь; спосіб створити спільний безпечний простір комунікації та єднання багатьох членів сім’ї. дивно, але саме цього співочого» способу спілкування, який ще недавно був для українців найприроднішим, – багатьом родинам зараз не вистачає. Тож музичний керівник, як ніхто, у змозі підштовхнути батьків вихованців до того, щоб започаткувати цю традицію або активніше підтримувати її. Якщо в сім’ї з’являється молодша дитина, спільний родинний спів може допомогти старшим дітям «привітати» нового члена сім’ї, легше призвичаїтися до нового учасника сімейної традиції.
Розвиває навички мовлення й комунікації Пісня – це особливий тип мовлення. Колискові, забавлянки, ритмічні скоромовки містять знакові інтонаційні звороти рідної мови. А отже, коли батьки співають дитині народні пісеньки, то здійснюють велику роботу: - демонструють дитині, як улаштована мова; - готують дитячі вушка, голос та загалом мозок до того, щоб працювати з мовленням, формувати думки словами; - формують і збагачують словник дитини. Позитивний поштовх отримують і суто музичні здібності – розвиваються звуковисотний та ритмічний слух, здатність чисто співати. А ще, спів дітям та з дітьми – це найефективніший шлях формувати дитячу здатність комунікувати. Згадаємо ще одну перевагу: дитячі пісні часто інтуїтивно поєднують з рухами та жестами, танцювальними елементами. Навіть якщо дорослий нічого не знає про музичне виховання, він супроводжує свій спів принаймні рухами рук та пальців. Дитина прагнутиме повторювати – і це стимулює її просторове мислення, вона навчатиметься координувати рухи свого тіла.
Активізує здатність до емоційної регуляції й самовираження У всіх людей у мозку від народження працює механізм, який змушує прислухатися до мелодичних та ритмічних патернів, налаштовуватися на них. Коли людина чує, або передчуває внутрішнім слухом розвиток музики – це активує зони мозку, пов’язані з відчуттям задоволення й винагороди. А це, своєю чергою, допомагає утримувати емоційну рівновагу й свідомо фокусувати увагу. Уміння регулювати власний емоційний стан та фокусувати увагу неодмінно знадобляться дітям у житті, зокрема під час навчання. Водночас це має перевагу й для батьків: із дитиною, яка вміє регулювати свої емоції, простіше домовитися. А ще – її поведінка комфортніша для всіх членів родини й насамперед для неї самої. Формує простір радості й здоров’я
Коли батьки співають – це добре не лише для їхньої дитини, а й для них самих! Недарма більшість людей полюбляють співати. Ми відчуваємо, що в цій діяльності є щось здорове й корисне – і дослідження це підтверджують. Отже, регулярний спів: - полегшує стрес, знижує рівень кортизолу в крові; - стимулює імунну відповідь; - поліпшує роботу легень, допомагає позбавитися хропіння; - створює відчуття товариськості, безпеки, спільного сенсу – коли люди співають у групі; - стимулює пам’ять; - допомагає впоратися з переживаннями; - тренує дикцію. У підсумку процитуємо дослідницю Сандру Трегуб: «Я нікого не примушувала б співати. Просто людям варто робити те, що приносить задоволення, – і ділитися цим зі своїми дітьми».
Використання народної казки в музичному вихованні дошкільників У нашому дошкільному закладі вже напрацьовано чималий досвід із використання народних казок для розвитку вокальних і танцювальних здібностей, естетично-художнього смаку дошкільників, для виявлення у вихованців артистичних нахилів, набуття ними пластичного досвіду тощо. Було розроблено ефективні прийоми, які застосовуємо під час музичних занять на основі фольклорних матеріалів.
Слухання музики  Насамперед ми прагнемо дати дітям можливість слухати музику. Музичний керівник сам виконує музичні композиції або використовує аудіозаписи. Під час такого прослуховування демонструємо дітям ілюстрації до музичних творів та казок, розігруємо казкові сюжети за допомогою ляльок тощо. Досить часто до участі в таких заняттях ми залучаємо інших дорослих або тих дітей, які здатні відтворити музичні характеристики героїв. Ми переконалися, що ці прослуховування й покази дуже подобаються малятам, тому їх варто повторювати. Скажімо, надзвичайно популярні в наших вихованців фрагменти з опер видатного українського композитора Миколи Лисенка «Пан Коцький», «Коза-дереза», «Зима і весна».
Спів На музичних заняттях ми вчимо дітей передавати у співі характер музики, творчо сприймати музичний образ. Для цього використовуємо: • вправи для голосу — українські народі пісні «Іде, іде дід, дід» в обробці Якова Степового, «Диби-диби», «Козо, козо, вилий воду», «Кіт і мишка» та ін.; виконання українських народних пісень «Танцювали миші», «Унадився журавель»; а також пісень на музику Миколи Лисенка «Я лисичка, я сестричка», «Коза-дереза».
Танцювально-хореографічна творчість  Ми прагнемо, щоб наші вихованці вміли граціозно, розкуто рухатися в такт мелодії, вчимо їх індивідуально відтворювати поданий дорослими зразок танцю, надавати виразності рухам, міміці, жестам, позам, самостійно звертатися до досвіду пластичного руху. На заняттях з елементами хореографії даємо дітям змогу самостійно імітувати казкових персонажів, передавати в рухах їхні характери, емоції, почуття. Добре вдається дітям це у таких таночках, як «Танцювали зайчики», «Ведмедик у бору», «Хитра Лиска», у вправах на відтворення образних рухів-імітацій «Іде дід, баба, вовк», «Зайчик стрибає», «Коза йде по капусту», «Біжить лисичка», «Повзе рак-неборак».
Ігри за сюжетами знайомих казок  Звичайно, не обійшли увагою ми й ігри. На музичних заняттях використовуємо музично-дидактичні ігри «Кого Колобок зустрів у лісі?», «У кого голосок тонший?», а також рухливі ігри — «Діти і Ведмідь», «Зайчики й Лисичка», «Вовк та козенята», «Веселі гуси», «Заїнька», «Квочка», «Сірий Кіт», «Ріпка», «Івасик-Телесик», «Кривенька качечка». На третьому та четвертому роках життя залучаємо дітей до ігор-драматизацій та театралізованих ігор за змістом добре знайомих їм казок. Зазвичай такі ігри мають відповідний музичний супровід, нескладні атрибути та елементи костюмів (хусточка, шапочка, хвостик). На п'ятому році життя ознайомлюємо дітей з чарівними й соціально-побутовими казками, спонукаємо їх до самостійної організації ігор-інсценізацій за змістом добре знайомих казок, під час яких вчимо дотримуватися відповідної інтонації, тембру, сили голосу. Старші дошкільники вже вміють самостійно розігрувати сюжети знайомих казок в іграх-драматизаціях та театралізованих іграх. Вони самі добирають атрибути, розподіляють ролі тощо.
Театралізована діяльність Українські народні казки — чудові сюжети для постановки мюзиклів, театралізацій. Ми залучаємо дітей до участі в драматичному гуртку, підготовки й показу різних театралізованих вистав за змістом казок, до виготовлення костюмів, атрибутів, декорацій. Із яким задоволенням старші дошкільники демонструють своїм молодшим друзям справжнісіньку виставу! Для постановок таких популярних серед дітей казок, як «Колобок», «Рукавичка», «Пан Коцький», «Коза-дереза», «Кривенька качечка», «Цап та Баран», «Солом'яний Бичок», «Курочка Ряба», «Лисичка і Журавель» ми використовуємо різні види театру — ляльковий, пальчиковий, тіньовий. І кожного разу ці вистави супроводжує чудова музика.
Ми добре пам'ятаємо самі й хочемо нагадати своїм колегам: від раннього розвитку загальних і спеціальних художньо-творчих здібностей дітей багато в чому залежать їхні успіхи в майбутньому.
|
|
Кілька причин приділити увагу музичному розвитку дитини.
Співаєте дітям? Так тримати!
